До початку Першої світової війни Бухарест встиг прожити період модерну, який подарував столиці та країні розвиток у різних сферах та спокійне життя. Це була епоха миру та процвітання, оптимізму та віри у майбутнє. Особливо цим періодом насолоджувались представники заможного світу. У цей період з Парижу до Бухаресту прийшла мода на бали та прийоми. Бухарестська еліта не втрачала жодної нагоди позмагатися у багатстві та блиску. Прийоми проводилися цілий рік, а бали припадали на холодну пору року. В цій статті ми розкажемо про історію балів у Бухаресті. Більше на bucharestka.eu.
Бали у палаці Суцу та у салонах Олени Отетелешану
Як іноземці, так і місцеві жителі вважали, що найкращі бали другої половини 19 століття проходили у салонах Олени Отетелешану та принцеси Ірини Суцу. Відвідування одного з цих будинків прирівнювалося входженням у «вищій» світ Бухаресту.
Величезна будівля палацу Суцу була ніби створена для балів. Господарі з великим задоволенням приймали гостей. З нагоди балів працювали всі салони. Кімнати з великими дзеркалами та яскравим світлом від безлічі лампадок наповнювалися витонченими силуетами жінок і чоловіків. Елегантні сукні з шовку, золоті прикраси та діаманти надавали вечіркам особливого блиску.
Одне з найбільших задоволень подружжя Суцу – це приймати гостей. Після 1885 року палац Суцу все ще вражав всіх своєю архітектурою. Це була робота двох віденських архітекторів. Щотижня, а іноді й двічі на тиждень до палацу приходили гості.
У салонах Отетелешану проходили не менш елегантні події. У салонах можна було побачити столи з червоного дерева з альбомами, позолочені стільці, дорогі килими. Свічки та газові лампи на тонких ніжках дарували салонам жовте світло. Великі печі були зроблені з білої теракоти.
Спочатку гості збиралися біля дивана жовтого салону та віддавали шану хазяйці, потім вони переходили до великого салону, де проходили вальси та інші популярні танці того часу. У бальних кімнатах зазвичай не було ні килимів, ні столів, щоб не нічого не заважало танцям.
Після смерті Йоргу Отетелешану бали більше не проводилися у салонах, хоча пані Олена продовжувала приймати гостей.
Королівський бал 1 січня
Важливим балом був бал у палаці, який організовував король на початку сезону. Кожного 1 січня король Кароль І запрошував гостей з усіх верств суспільства, які могли вписатися у рамки етикету. Король запрошував близько 1000 людей. Це була досить велика кількість для того часу. Крім аристократів, король запрошував також політиків, міністрів, депутатів, чиновників, офіцерів, представників вільних професій та торгівлі. Ніхто не пропускав цієї події, а після всі чекали, що відомий столичний кореспондент Клеймур згадає про них у світській хроніці. Клеймур став своєрідним арбітром елегантності. Без нього не обходилось ні одного балу. Було немало дам, які надсилали подарунки Клеймуру, щоб той написав про них.
Інші бали
У Бухаресті проходило багато балів. Ще одним місцем, де всі любили збиратися, був будинок родини Штирбей. Людей тут збиралося небагато, але це були найбагатші та найвпливовіші люди того часу. Бал у будинку Бібеску був теж важливою подією, але не з таким високим рейтингом, як бал у Штирбей. Також бали проходили у будинку Янку та Ірини Маргіломан.
Пізніше проходили дуже модні вечірки у будинку Вернеску. Вернеску купив цю будівлю майже зруйнованою, але архітектору Йону Мінку вдалося її відновити. З того часу будинок називався будинком Вернеску. Сюди приходив весь обраний світ столиці. Через головні двері гості потрапляли до розкішного холу з монументальними гвинтовими сходами, які вели до святкових залів.
Успіх балів визначався якістю їжі, подарунків та танців. Гості танцювали польку, польку-мазурку, вальс, кадриль і ланцюжки. Гості танцювали до 3-4 години ранку, а іноді й довше. Подаруночки у палаці Суцу складалися з маленьких емальованих золотих скриньок, срібних прикрас, а також штучних квітів та страусового пір’я. На світанку подавали каву або бульйон, залежно від уподобань тих, хто протанцював цілу ніч.
Особливо у Бухаресті цінувалися бали-маскаради, які були приводом для радостя та для хвилювання, тому що вибір костюмів та їх виготовлення були дуже серйозними процесами. Чоловіки переодягалися у мушкетерів, офіцерів, історичних персонажів, а дами ставали іспанками, селянками, пастушками або королевами. Часто гості перевдягалися у персонажів з міфології.
Крім приватних балів бухарестці відвідували бали Жокейського клубу та бал Оболь, які були важливими щорічними подіями. Жокейський бал був присвячений молоді, а бал Оболь був присвячений збору коштів на різні благодійні цілі. Бал Оболь проводився у Національному театрі.
Яскраві бали 19 століття у Бухаресті були приводом для радості, а також можливістю показати рівень багатства, влади та престижу. Крім балів та вечорів, заможні бухарестці відвідували театри, де виступали іноземні артисти, які були дуже модними у ті роки. Ще одним популярним місцем прогулянок заможної молоді була Кисельова дорога.