У минулому на території Румунії працювало чимало будинків розпусти. Осередком подібного бізнесу був Бухарест та його околиці. У місті функціонували як анонімні заклади для поважних чоловіків, так і славнозвісні вулиці червоних ліхтарів для широкого загалу. Далі на bucharestka.eu.
Джерела та легалізація проституції
У ХІХ столітті у Бухаресті було безліч будинків розпусти. Біля входу до подібних закладів встановлювали червоний ліхтар.
У 1908 році столичний уряд ухвалив рішення щодо легалізації проституції. Вийшов закон, згідно з яким повій зобов’язали реєструвати їхню діяльність у поліції. Також представники Служби охорони здоров’я створили спеціальний реєстр, в якому фіксувалися результати регулярних медичних оглядів ескортниць. До подібної роботи допускали виключно здорових жінок обмеженої вікової категорії.
Незважаючи на суворі правила, встановлені бухарестською владою, легально працювала лише третина від загальної кількості повій. Інші дівчата легкої поведінки знаходили клієнтів у готелях та обабіч автомобільних доріг. Також були незаконні організації, які перебували на утриманні багатіїв та впливових осіб того часу.
У ХІХ столітті на території Бухареста функціонувало 65 легальних будинків розпусти. Поціновувачі подібних розваг могли навіть замовити абонемент на 10 відвідувань зі знижкою. Загальна кількість повій у 1940-х роках становила понад 15 тисяч осіб. Елітні ескортниці тих часів заробляли понад 7 тисяч лей щомісяця.
Вплив комунізму
У 1949 році комуністична влада відкликала закон, що дозволяв повіям легально працювати на території Бухареста. Натомість було видано новий указ, який передбачав сувору заборону подібної діяльності. Крім цього, повії мали відвідувати спеціальні центри перевиховання.
У 1957 році було запроваджено ще один указ, згідно з яким проституція передбачала кримінальну відповідальність.
До 1970 року бухарестській владі вдалося мінімізувати подібну діяльність та закрити будинки розпусти. Однак деякі повії продовжували працювати під прикриттям можновладців.
Незважаючи на те, що комуністична влада заборонила проституцію, відверті історії передавалися колишніми повіями через мемуари та журналістику.
За історичними згадками борделі міжвоєнного періоду були не лише осередком розпусти, а й своєрідним культурним простором, де надихалися поети та художники.
Сучасність
У сучасному Бухаресті проституція перестала бути кримінальною справою, однак діяльність будинків розпусти все одно залишається поза законом. Більшість повій працюють у приватних закладах, про які відсутня інформація в публічному просторі. Мешканці Бухареста знають, що сучасні будинки розпусти вправно маскують під масажні салони, нічні клуби або приватні апартаменти, які здаються в оренду подобово. У онлайн-просторі є безліч пропозицій подібного типу.
Переважна більшість сучасних повій працюють у центрі Бухареста та в районі Старого міста.
Якщо місцева поліція викриє будь-які способи залучення жінок до проституції, то організатор отримає адміністративний штраф. Суворе покарання очікує сутенерів та торговців людьми.
Існує проблема вербування та сексуальної експлуатації незахищених верств населення, зокрема молодих дівчат, які намагаються знайти роботу. Представники поліції скаржаться, що подібні угруповання надто складно викрити.
Румунська асоціація боротьби зі СНІДом організовує у Бухаресті мобільні клініки для тестування на ВІЛ. Також компанія надає юридичну та психологічну підтримку для жінок, які працюють у секс-індустрії.
Столична влада періодично дискутує стосовно легалізації проституції, однак суспільство категорично проти подібних ініціатив.
