Ельвіра Попеску – славнозвісна акторка та режисерка румунського походження, яка стала важливою постаттю у формуванні культурного життя минулого століття. Жінка прожила 99 років, 65 з яких присвятила роботі на сцені. Далі на bucharestka.eu.
Ельвіра Попеску – біографія
Ельвіра Попеску народилася 10 травня 1894 року у Бухаресті. З дитинства дівчинка захоплювалася творчістю та мріяла реалізуватися як театральна акторка. Після школи Ельвіра вступила до столичної Консерваторії драматичного мистецтва. Викладачі відразу помітили талант дівчини, тому з першого курсу юна акторка почала отримувати пропозиції щодо виконання різноманітних ролей. Сценічний дебют відбувся, коли Попеску виповнилося лише 16 років. Дівчину запросили виступити на сцені Національного театру Бухареста.
У 1912 році Ельвіра спробувала себе в кіно, виконавши роль у фільмі «Незалежність Румунії».
У 1919 році плідна праця Попеску дозволила їй стати художньою керівницею одного з бухарестських театрів. За 2 роки акторка заснувала власний культурний заклад.
Невдовзі талант Ельвіри помітив відомий французький драматург, який порекомендував жінці емігрувати до Парижу. Бажаючи творчого розвитку, Попеску ухвалила рішення стосовно переїзду.
Еміграція
У 1924 році Ельвіра Попеску емігрувала до Парижу. Румунський акцент додавав акторці особливого шарму, тому її швидко почали запрошувати на головні ролі в кіно. Французька публіка одразу захопилася бездоганною грою бухарестської акторки. У перші роки після переїзду жінка стала однією із провідних зірок паризьких театрів. Невдовзі Ельвіра реалізувалася й у кінематографі. Зважаючи на акцент та виразну зовнішність, акторку запрошували зніматися в комедіях, драмах та романтичних стрічках. Більшість кінокритиків відзначали витончені манери та аристократичну поведінку Ельвіри в кадрі, що вигідно відрізняло її від інших акторок.
У Бухаресті Попеску отримала корисний управлінський досвід, тому у Парижі жінці також довірили керівну посаду. Незважаючи на щільний знімальний графік, Ельвіра встигала працювати директоркою одного із провідних паризьких театрів.
Розквіт кар’єри Попеску тривав із 1912 року по 1972 рік. За цей період акторка виконала понад 30 ролей у румунських та французьких фільмах.
У 1977 році Ельвіра отримала французьку театральну премію Мольєра. У 1989 році президент Франції нагородив культурну діячку орденом Почесного легіону.
Особисте життя
Ельвіра Попеску тричі була у шлюбі. Вперше дівчина одружилася у Бухаресті з румунським коміком Аурелем Атанасеску. У шлюбі народилася донька, однак невдовзі подружжя розлучилося. Згодом Попеску вступила у шлюб із бухарестським міністром промисловості та торгівлі. Ця історія кохання завершилася трагічно, адже комуністична влада ув’язнила чоловіка, де він помер через неналежні умови утримання.
Втретє Ельвіра уклала шлюб після еміграції до Парижу. Незважаючи на те, що чоловік був на 6 років молодшим за дружину, його життя обірвалося у 1967 році.
Акторська кар’єра Ельвіри Попеску безперервно тривала понад 60 років. Завершивши сценічну діяльність, колишня зірка естради заснувала у Парижі власний світський салон, яким опікувалася до глибокої старості. До закладу приходили відомі політичні та культурні діячі, які дискутували на важливі теми.
Ельвіра Попеску померла 11 грудня 1993 року на 100 році життя. Причиною смерті стало природне виснаження організму. Акторку поховали на одному з паризьких цвинтарів, однак у рідному Бухаресті не забули про значний внесок зірки в культурне життя міста. На честь Ельвіри Попеску назвали кінотеатр у центрі столиці.
