Марія Единбурзька – одна з найяскравіших постатей європейської історії початку 20 століття. Вона народилася у королівській сім’ї Великої Британії, стала королевою Румунії та увійшла у пам’ять як жінка, яка зуміла поєднати у собі елегантність, політичну далекоглядність та велику силу. Її образ досі залишається джерелом натхнення для румунів та істориків з усього світу. У цій статті розповімо про її шлях. Далі на bucharestka.eu.
Історія життя
Майбутня королева народилася у 1875 році в Англії. Вона була донькою герцога Единбурзького Альфреда Ернеста Альберта Саксен-Кобург-Гота та Марії Романової. Марія Единбурзька виховувалася у резиденції в Іствуелл-парку. За спогадами, у сім’ї панувала досить напружена атмосфера. Мати Марії була дратівливою та владною, а батько майже постійно перебував у морських подорожах. Марія була прив’язана до своєї молодшої сестри Вікторії. Їхня дружба зберігалася протягом усього життя.
Іствуелл-парк був одним з найулюбленіших місць маленької Марії. Вона завжди згадувала про нього з теплом. Марія писала, що незалежно від того, скільки їй років, запах осіннього листя завжди нагадує їх старенький англійський будиночок.
Пройшли роки й Марія Единбурзька стала однією з найкрасивіших та найбажаніших принцес Європи. Прийшов час думати про майбутнє. Водночас Королівський дім Румунії шукав пару для кронпринца Фердинанда. Почалися активні дії, направлені на зближення Марії та Фердинанда. Перші зустрічі були дуже поганими, але на Фердинанда та Марію натиснули, у результаті чого у 1893 році вони одружилися.
Стосунки Марії з Фердинандом
Стосунки подружжя були складними. У них був великий розрив між публічним та приватним життям. Вони не дозволяли особистому виходити на перший план і зосереджувалися на політичній місії, яка перед ними стояла. У перші роки їм було особливо складно. Вони були зовсім різними. Марія згадувала, що у молодості вони завдавали один одному багато страждань.
Після появи дітей їм все ж таки вдалося подолати більшість цих труднощів. Вони побудували міцний фундамент для майбутнього династії та Румунії загалом. Марія потім шкодувала, що їм довелося витратити стільки часу, щоб навчитися жити разом. З часом вони стали найбільшими соратниками та партнерами.
У них був доволі різний темперамент і часто здавалося, що Марія домінує над Фердинандом. Фердинанду дійсно було важко приймати рішення, але він спирався тільки на свою думку та робив те, що вважав правильним.
Подружжя мало загалом 6 дітей, але принц Мірча помер у молодому віці. Двір був досить розпущеним середовищем, а батьки не приділяли достатньо уваги дітям. Діти росли без суворої освіти та без розуміння своєї майбутньої місії.
Якою королевою була Марія
Марії було дуже важко адаптуватися до свого нового статусу та життя. Бухарест дуже відрізнявся від протестантського світу, у якому вона виросла. Архітектура столиці здавалася їй дивною, а кімнати Королівського палацу вона просто ненавиділа. Через ревнощі Фердинанд заборонив їй заводити друзів, тому молода королева почувала себе досить самотньо.
Після переїзду до палацу Котрочень Марія присвятила себе облаштуванню інтер’єру відповідно до своїх смаків. Також вона відновила свої заняття з верхової їзди. Тоді вона почала почувати себе краще.
У 1896 році Марію призначили почесним командиром 4-го Рошіорського полку. Вона дуже пишалася своїм званням та очолювала полк на всіх офіційних заходах. Під час війни вона також була поруч з солдатами. Марія брала активну участь у всіх бойових діях.
Марія сприяла тому, щоб Румунія вийшла з нейтралітету під час Першої світової війни та приєдналася до Антанти. Їй не подобалося тримати нейтралітет, тому що вона втомилася контролювати кожне своє слово. З самого початку війни вона була залучена до організації служби швидкої допомоги на фронті.
Королева також виступала проти примирення з Австро-Угорщиною та критикувала Фердинанда за те, що він слабка людина. Марія сказала, що «у цій країні немає чоловіків» і їй соромно бути королевою боягузів. Фердинанд у результаті відмовився від підписання миру. Завдяки її діям Румунія вийшла з війни з високо піднятою головою, що підняло престиж країни у світі.
Після смерті Фердинанда королева була змушена жити в ізоляції у своїх палацах у Брані та Балчику. Замок Бран був улюбленим місцем Марії. Її улюбленим заняттям наприкінці життя було оформлення інтер’єрів. Також у її резиденції був розкішний розарій.
Марія Румунська була для країни значно більшою фігурою, ніж просто королевою. Вона пройшла великий шлях від англійської принцеси до справжнього символу румунської державності. Це справжній приклад того, наскільки сильним може бути вплив окремої людини на хід історії цілої країни. Їй довелося боротися з власними слабкостями та боротися зі слабкостями її оточення заради майбутнього Румунії. Після себе вона залишила унікальні архітектурні спадки, літературні твори, мемуари та образ сильної, незалежної жінки. Вона прийняла Румунію всім серцем і назавжди залишилася в історії як одна з головних постатей XX століття.
Джерела: casamajestatiisale.ro , rador.ro , reginamaria.org