Надя Коменеч – відома румунська гімнастка та перша гімнастка у світі, якій вдалося отримати оцінку 10.0 на олімпійських змаганнях. Коменеч вважається однією з найкращих спортсменок 20 століття та однією з найкращих гімнасток світу за всю історію. Вона наполегливо йшла до своїх спортивних цілей, втікала з лікарні, щоб продовжити змагання та здобувала нові титули. В цій статті ми розкажемо про історію успіху найкращої гімнастки світу. Більше на bucharestka.eu.
Дитинство та юність гімнастки
Історія Наді Коменеч почалася у маленькій квартирі в Онешті. Вона народилася 12 листопада 1961 року. Її батьки назвали її на честь героїні одного фільму – Надійди. Коли Наді виповнилося п’ять років, вона почала навчатись у гімназії. Там її відібрав тренер Марсель Дункан та зареєстрував у «AS Flacăra Onești». Першим важливим змаганням для маленької гімнастки став чемпіонат республіки серед юніорок. Чемпіонат пройшов у Сібіу. На той момент Наді було лише 8 з половиною років. На жаль, під час змагання Надя тричі впала.
З 1971 року Надю почали тренувати Бела та Марта Каролі. Під керівництвом тренерок Надя виграла свій перший титул абсолютної чемпіонки країни. Надя вражала не лише своїми фізичними даними, а й природністю та легкістю, з якою вона рухалася та виконувала вправи. Саме її елегантність гарантувала їй світовий успіх. Тренери також зробили великий внесок у її розвиток як спортсменки та створили гарну базу для її подальшої кар’єри. Через три роки вона досягла свого першого великого успіху за кордоном, коли виборола перше місце на змаганнях у Німеччині. У 1975 році Надя стала першою румунською чемпіонкою Європи. Агентство «Associated Press» назвало її спортсменкою року.
Пік спортивної кар’єри
У 14 років Надя стала першою гімнасткою, яка отримала максимальну оцінку на Олімпійських іграх – 10 балів. Відтоді Надя завжди у всіх асоціюється саме з канадською Олімпіадою. Ці змагання стали вирішальними для всього життя спортсменки. Надю почали називати «Монреальською богинею». Після Олімпійських ігор у комуністичному Бухаресті її нагородили відзнакою «Герой соціалістичної праці».
Під час Чемпіонату світу 1978 року Надя була не в найкращій своїй формі та мала зайву вагу. Вона впала з брусів, але здобула титул чемпіонки світу за перемогу у змаганнях на перекладині. Через рік у Копенгагені Надя виграла третій титул чемпіона Європи в індивідуальному комплексі. Надя отримала травму, але втекла з лікарні, щоб продовжити змагатися. Єдиного титулу, якого у неї ще не було, був титул чемпіонки світу. Виступ після лікарні приніс Румунії перше золото у командному заліку.
У 1980 році Надя брала участь у московській Олімпіаді 1980 року. Вона посіла друге місце в індивідуальному складі.
Завершила кар’єру гімнастки Надя у 20 років участю в Універсіаді у Бухаресті.
Серед титулів Наді можна виділити: титул Почесного президента Федерації гімнастики Румунії, титул Почесного президента Олімпійського комітету Румунії, титул посла румунського спорту, відзнаку «Зірки Румунії».
Переїзд до США
У 1989 році Надя емігрувала у Сполучені Штати Америки, а потім у Канаду. Згодом Надя повернулася знову у Штати. Там Надя вийшла заміж за американського гімнаста Барта Коннера.
Життя після спорту
Надя є послом Спеціальної Олімпіади. Вона підтримує і заохочує людей з вадами брати участь у спортивних змаганнях. Також вона всіляко сприяє інклюзивній освіті та навчає людей поважати один одного. Її внесок у розвиток Спеціальної Олімпіади свідчить про її вірність спорту та її цінності щодо рівності людей у всьому. Вона наполягає на тому, що за допомогою спорту люди можуть подолати будь-які перешкоди. Надя вважає, що всі заслуговують на шанс розвивати свої навички, незалежно від відмінностей.
Надя вважає, що у спортивній кар’єрі їй допоміг її характер. Вона вважає себе працьовитою, наполегливою та амбітною людиною. При цьому вона завжди намагається залишатися спокійною та врівноваженою. Ще один принцип, який їй завжди допомагав, це завжди спокійно реагувати на непередбачувані ситуації.
Про Надю навіть написали декілька книг: «Листи до юної гімнастки», «Надія: дівчина, яка не могла всидіти на місці», «Ідеальна 10: Історія Наді Коменеч». Всі ці твори допомагають краще зрозуміти характер та історію спортсменки, тому рекомендуємо познайомитись з ними. Книга «Листи до юної гімнастки» – це автобіографічна книга. Це справжня подорож у життя та кар’єру Наді. Авторка ділиться своїм досвідом та порадами для юних гімнасток. Вона також розповідає про всі труднощі, які їй довелось подолати, щоб досягти високого результату.
Крім цього, існує декілька елементів гімнастики, які носять ім’я Наді. Перший елемент – це «Saritura Comăneci». Другий – це стрибок «Спуск Коменечі».
Надя Коменеч на останніх Олімпійських іграх у Парижі 1 серпня 2024 року відкривала фінальні змагання з гімнастики.
Історія Наді Коменеч – це історія прекрасного симбіозу таланту та працездатності. Надя – приклад сильної та наполегливої румунської жінки, яка готова йти до своєї цілі, незважаючи ні на що.
Джерела: libertatea.ro , specialolympics.ro , b612.ro